Адвокатом Об’єднання було доведено відсутність підстав для стягнення з Клієнта заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики

Адвокат: Гавриленко Вікторія Олегівна
Категорія справи: Цивільна справа
Номер справи: 369/8162/17
Суд: Апеляційний суд м. Києва
Інстанція: Перша, апеляція
Посилання ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74386617

Суть справи: партнером Об’єднання, адвокатом Гавриленко Вікторія Олегівна надавалась правова допомога клієнту, щодо стягнення заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором безвідсоткової поворотної позики.

Завдяки детальному вивченню матеріалів справи, адвокатом Об’єднання було доведено відсутність підстав для стягнення з Клієнта заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором безвідсоткової поворотної позики.

Справа № 369/8162/17 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/1464/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 24.05.2018

П ОС ТА НО ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого   Журби С.О.,

суддів Березовенко Р.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» про стягнення заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором безвідсоткової поворотної позики,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував наступним. 29 лютого 2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» був укладений договір безвідсоткової поворотної позики №29/02, згідно умов якого останній отримав строкову безвідсоткову позику у сумі 111 110,00 грн. Позивач зазначав, що відповідач зобов’язувався повернути позику у визначений договором строк, але не пізніше 29.03.2016 року, однак позику йому не повернув.

Згідно до п. 8.2. договору за несвоєчасне повернення позики відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У звязку з наведеним позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» на його користь:

– суму заборгованості, що складає 111 110,00 гривень;

– неустойку, що складає 10 277 гривень 68 копійок);

– три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобовязання, що складає 4 410 гривень 91 копійка;

– інфляційні втрати, що складають 21 655 гривень 34 копійки;

– а всього 147453 гривні 93 копійки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасуватита ухвалитинове,яким задовольнитипозов вповному обсязі.Обґрунтував скаргутим,що  судомпершої інстанціїне наданоналежної оцінки наявнимдоказам усправі тазалишено позаувагою доводи, якими він обґрунтовував свою позицію. Зазначає, що судом безпідставно не був взятий до уваги наданий ним доказ квитанцію до прибуткового ордеру з тих підстав, що вона не містить деяких реквізитів, зокрема, дати і посилання на укладений між сторонами договір. Вказує, що відповідачем не був оспорений укладений договір безвідсоткової позики, за таких умов між сторонами існують зобовязальні відносини. Вважає висновкисуду такими,що неґрунтуються наположеннях закону,айого позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Ст. 10 ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення, встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обовязок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду. Аналогічні за змістом норми процесуального закону діють й на час розгляду апеляційної скарги.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 29 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір безвідсоткової поворотної позики №29/02, згідно якого ОСОБА_2 зобовязався надати товариству позику, а останнє прийняти її та повернути у встановлений строк. Дана обставина підтверджена копією самого договору, що міститься в матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факту самого надання позики. Так, відповідно до положень вищезгаданого договору, така позика до його підписання не надавалася і буде надана на протязі 5 днів після його укладення шляхом внесення готівкових коштів в касу товариства. В той же час, доказів внесення таких коштів в касу після підписання договору чи фактичного надання позики іншим чином до суду представлено не було.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що не може прийняти в якості доказу фактичного надання позики та передачі коштів товариству представлену позивачем копію квитанції до прибуткового касового ордеру без номера та дати, оскільки з даного документу вбачається факт прийняття від ОСОБА_2 коштів в якості витрат на відрядження, а не поворотної позики. Жодного звязку між такою квитанцією та договором безвідсоткової поворотної позики №29/02 ні сама квитанція, ні інші матеріали не містять. Не було представлено до суду й інших доказів з цього приводу. За таких умов, незважаючи на укладення позивачем договору з наміром надати поворотну допомогу товариству, сам факт виконання такого зобовязання та надання позивачем коштів залишився недоведеним, відтак не може бути прийнятий судом.

З наведеною позицією суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи її виваженою та обґрунтованою. При вирішенні справи судом можуть бути взяті до уваги лише ті обставини, що були доведені в ході судового розгляду за допомогою належних та допустимих доказів, чого відносно тверджень про фактичне надання позики виконано не було. Окрім відсутності звязку представленої позивачем квитанції з договором безвідсоткової поворотної позики №29/02 апеляційний суд звертає увагу й на те, що оригіналу самої квитанції до суду представлено не було. Незважаючи на те, що відповідачем в ході розгляду ставилася під сумнів достовірність представленої копії квитанції, у звязку з чим апеляційним судом зобовязувалося позивача надати її оригінал, вказана вимога виконана не була. Не може прийняти суд й посилань представника позивача на вилучення оригіналу вказаної квитанції слідчим поліції до матеріалів кримінального провадження, адже на підтвердження цього оригіналу відповідної постанови ним представлено не було, а надана копія не була жодним чином завірена. За таких умов вказана копія є «копією невідомого походження», а відтак не є належним та допустимим доказом у справі.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2017року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Р.В. Березовенко

ОСОБА_3